И вот она я, вещала о своем отношении к благотворительности, но мир решил, что моя аудитория была слишком мала)
Теперь я вишу у лифта нашего офиса, такая ми-ми-ми хорошая со всех сторон :D
Текст плохо видно, поэтому напишу здесь:
«Кожен з нас живе у своєму світі, думає про власні потреби. А коли життя дає можливість подивитись зблизька як живуть інші, то це сильно на нас впливає. Такі події стають приводом замислення над собою та своїм життям. Зазвичай такий вихід зі своєї «зони комфорту» спочатку потребує великої кількості емоційних зусиль, але потім це стає поштовхом до якісних змін в нашому житті, характері та відношенні до інших людей. Тому по можливості я підтримую подібні благодійні заходи. Від цієї поїздки очікую такого ж якісного взаємообміну – віддати дітям свою енергію, поділитися життєвим досвідом, дати поради та підтримку, яких вони потребують, і в свою чергу отримати задоволення від того, що «віддала», а потім вже через деякий час – відчути зміни у собі, на які мене надихне даний захід.»
p.s.: "Лицемерка!" - подумала бы я о себе, читая эти слова, но нет, я напишу 4ую часть поста и вы подумаете, что не такая уж я и двуличная :)
а вообще, горжусь тобой! думаю, ты это знаешь.
Знаю, наверное, но иногда забываю, так что спасибо)
а то у нас только что включили свет. я была одна дома и при свечке готовила ужин Максу. щас должен вернуться с тренажерки.
уже включили.
чувствовала себя царевной-лягушкой, колдующей над едой при помощи одной свечки))))
на самом деле, у нас тут просто запасы стратегические остались: мыло там, свечи, сода, крупы)))